ОНКОБІН 10

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Ципла Лтд, Індія

Міжнародна непатентована назва: Vinorelbine

АТ код: L01CA04

Форма випуску: Концентрат для розчину для інфузій, 10 мг/мл по 1 мл (10 мг) у флаконах № 1

Діючі речовини: 1 мл розчину містить 10 мг вінорельбіну (у вигляді вінорельбіну тартрату)

Допоміжні речовини: Вода для ін'єкцій

Фармакотерапевтична група: Препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань

Показання:  Недрібноклітинний рак легенів.
 Метастазуючий рак молочної залози.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: Лікарський препарат в оригінальній упаковці: 3 роки.
Препарат після першого відкриття упаковки необхідно використати негайно.
Приготований розчин для інфузій: з мікробіологічної точки зору розчин для інфузій слід вводити одразу ж після приготування. Якщо розчин не використали негайно, за тривалістю і умовами його зберігання має стежити медичний персонал. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8 °C, якщо тільки розчин не готували у контрольованих і атестованих асептичних умовах.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/11988/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ОНКОБІН 10

ОНКОБІН 50

Склад:

діюча речовина: vinorelbine;

1 мл розчину містить 10 мг вінорельбіну (у вигляді вінорельбіну тартрату);

допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку та їх аналоги.

Код АТС L01C A04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ø  Недрібноклітинний рак легенів.

Ø  Метастазуючий рак молочної залози.

 

Протипоказання.

Ø  Не допускається інтратекальне введення препарату.

Ø  Підвищена чутливість до вінорельбіну або до інших алкалоїдів барвінку.

Ø  Кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1500/мм3 або серйозні інфекції (наявні або у недавньому минулому, в останні 2 тижні).

Ø  Кількість тромбоцитів < 75000/мм3.

Ø  Тяжкі порушення функції печінки, не пов'язані з пухлинним процесом.

Ø  Препарат не призначають пацієнткам репродуктивного віку, які не користуються ефективними контрацептивними засобами.

Ø  Застосування вакцини від жовтої пропасниці у період лікування вінорельбіном.

Ø  Не рекомендується у поєднанні з іншими живими атенуйованими вакцинами.

Ø  Не рекомендується у комбінації з фенітоїном та ітраконазолом.

 

Спосіб застосування та дози.

Онкобін  призначений лише для внутрішньовенного введення.

Інтратекальне введення не допускається.

Онкобін можна вводити або шляхом повільної ін'єкції (тривалістю 5-10 хвилин) після розведення 20-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози, або шляхом короткої інфузії (тривалістю 20-30 хвилин) після розведення 125 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози. Після закінчення введення препарату завжди вводять 0,9 % розчин натрію хлориду для промивання вени.

Перед введенням розчину для інфузій його перевіряють візуально. Можна вводити лише прозорі, безбарвні або світло-жовті розчини без механічних включень.

Дози для дорослих

Недрібноклітинний рак легенів При монотерапії вінорельбін зазвичай вводять у дозі 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25-30 мг/м2 поверхні тіла), але через більші проміжки часу, наприклад, у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні.

Поширений або метастазуючий рак молочної залози

Зазвичай вінорельбін вводять у дозі 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень.

Максимальна разова доза вінорельбіну – 35,4 мг/м2 поверхні тіла.

Лікування особливих груп пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції печінки

При лікуванні пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки необхідна обережність. У таких випадках рекомендується регулярно контролювати гематологічні показники. Може виникнути необхідність зниження доз.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок коригувати дозу не потрібно.

 

Побічні реакції.

За частотою побічні реакції розподілені на такі категорії: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10000).

Інфекції та інвазії

Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації.

Непоширені: септицемія (дуже рідко – з летальним наслідком).

Поодинокі: нейтропенічний сепсис (інколи з летальним наслідком).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією; лейкопенія; анемія.

Поширені: тромбоцитопенія.

Поодинокі: фебрильна нейтропенія.

З боку імунної системи

Поширені: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок чи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк. 

З боку метаболізму

Рідко поширені: гіпонатріємія.

Поодинокі: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку нервової системи

Дуже поширені: зниження глибоких сухожильних рефлексів.

Поширені: парестезії з сенсорними і моторними симптомами.

Рідко поширені: слабкість нижніх кінцівок.

Поодинокі: синдром Гійєна-Барре.

З боку серцево-судинної системи

Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів і похолодіння кінцівок.

Рідко поширені: ішемічна хвороба серця, стенокардія, транзиторні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда, тяжка гіпотензія, колапс.

Поодинокі: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Поширені: задишка, бронхоспазм. Ці реакції можуть виникати як через кілька хвилин після введення препарату, так і через кілька годин.

Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів.

З боку травного тракту

Дуже поширені: парез кишечнику, запор, нудота і блювання, діарея, стоматит, езофагіт, анорексія.

Рідко поширені: панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже поширені: відхилення від норми результатів печінкових тестів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже поширені: алопеція.

Поширені: шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка, еритема долонь і підошов).

З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини

Поширені: міалгія, артралгія.

Рідко поширені: біль у щелепах.

З боку нирок і сечовидільної системи

Поширені: підвищення рівня креатиніну.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції

Дуже поширені: стомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини), астенія, реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени і шкіри у місці введення, місцевий флебіт).

Рідко поширені: целюліт, некроз м'яких тканин у місці введення.

 

Передозування.

Передозування вінорельбіну може спричинити тяжке пригнічення функції кісткового мозку з розвитком пропасниці та інфекцій, а також паралітичної непрохідності кишечнику.

Оскільки специфічний антидот вінорельбіну невідомий, при внутрішньовенному передозуванні необхідно вжити відповідних симптоматичних заходів, зокрема:

Ø  безперервно контролювати життєво важливі показники, пильно стежити за станом пацієнта;

Ø  щоденно визначати кількість формених елементів крові (з метою з'ясування необхідності гемотрансфузії або введення факторів росту, а також необхідності інтенсивної терапії для мінімізації ризику розвитку інфекцій);

Ø  вжити заходів для профілактики або лікування паралітичної непрохідності кишечнику;

Ø  контролювати стан серцево-судинної системи і функції печінки;

Ø  призначати терапію антибіотиками широкого спектра дії у разі інфекційних ускладнень;

Ø  у разі необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси і введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Доклінічні дослідження репродуктивної токсичності показали, що вінорельбін спричиняє ембріо- і фетолетальні, а також тератогенні ефекти.

Вінорельбін не слід призначати у період вагітності.

Пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом і негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітніє у період лікування вінорельбіном, її слід попередити про ризик для плода і встановити за пацієнткою пильний нагляд. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.

Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.

 

Діти.

Безпечність і ефективність лікування вінорельбіном дітей не встановлені.

 

Особливі заходи безпеки.

Працювати з препаратом має лише підготовлений персонал.

Необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами).

Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню розчинів вінорельбіну в очі. Якщо це все ж сталося, очі слід негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду.

У разі розливання або розбризкування розчинів вінорельбіну забруднену ділянку слід витерти і промити.

Після завершення роботи з препаратом робоче місце слід ретельно очистити і вимити руки та обличчя.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з вінорельбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, необхідно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Слід з обережністю прибирати екскрети і блювоту пацієнтів.

Вагітні медичні працівники мають бути попереджені, що препарат є цитотоксичним і що їм необхідно уникати роботи з такими препаратами.

 

Особливості застосування.

Допускається лише внутрішньовенне введення препарату Онкобін.

Перед початком введення дуже важливо переконатися, що голка знаходиться у вені. При попаданні вінорельбіну у навколишні тканини можливе значне подразнення, целюліт і навіть некроз тканин. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення вінорельбіну, промити вену 0,9 % розчином натрію хлориду і продовжити введення в іншу вену. У разі екстравазації внутрішньовенне введення кортикостероїдів дає змогу знизити ризик розвитку флебіту.

Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду і прозорого нейтрального скла не абсорбують Онкобін і не взаємодіють з ним.

Лікування препаратом  Онкобін потрібно проводити під контролем лікаря-онколога.

У період лікування вінорельбіном необхідно регулярно контролювати гематологічні показники (перед кожним введенням препарату визначати рівень гемоглобіну, кількість лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів), оскільки вінорельбін пригнічує систему кровотворення.

Ø  Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня < 1500/мм3 і кількості тромбоцитів до рівня < 75000/мм3 введення вінорельбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

Ø  При появі ознак або симптомів розвитку інфекції пацієнта необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.

Ø  Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.

Ø  Клінічна значущість зниження печінкової елімінації вінорельбіну у пацієнтів із порушеннями функції печінки точно не встановлена. Тому рекомендації щодо корекції доз у таких випадках дотепер не розроблені. Проте відомо, що під час фармакокінетичних досліджень вінорельбін призначали хворим із тяжкими порушеннями функції печінки у максимальній дозі 20 мг/м2 поверхні тіла. Необхідно з обережністю призначати вінорельбін пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки і регулярно контролювати у них гематологічні показники.

Ø  Онкобін не слід призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.

Ø  Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню вінорельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть виразки на рогівці. Якщо це все ж сталося, очі необхідно негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

Ø  Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію вінорельбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів необхідна обережність.

Ø  У період лікування вінорельбіном, як правило, не рекомендується вводити живі атенуйовані вакцини.

Ø  При комбінованому застосуванні вінорельбіну і мітоміцину С можлива поява задишки, болю у грудях, бронхоспазму. Необхідно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії вінорельбіном і мітоміцином С). Амбулаторних пацієнтів слід застерігати, що при появі задишки необхідно інформувати про це лікаря.

Ø  Оскільки ниркова екскреція  вінорельбіну низька, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок. У початковий період лікування таких пацієнтів необхідна обережність.

Вплив на фертильність

Зважаючи на можливу генотоксичну дію вінорельбіну, чоловікам рекомендується запобігати зачаттю у процесі лікування і протягом 6 місяців (мінімум 3 місяців) після закінчення терапії препаратом.

Оскільки лікування вінорельбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень впливу вінорельбіну на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводили.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватися.

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад  ітраконазолу, кетоконазолу, інгібіторів протеази ВІЛ, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, нефазодону) концентрація вінорельбіну у крові може змінюватися.

Вінорельбін є субстратом для Р-глікопротеїну, тому при супутньому застосуванні інгібіторів (наприклад  ритонавіру, кларитроміцину, циклоспорину, верапамілу, хінідину) або індукторів цього транспортного білка (наприклад  фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) концентрація вінорельбіну в крові може змінюватися.

При поліхіміотерапії вінорельбіном і цисплатином (дуже часто вживана комбінація) фармакологічні параметри вінорельбіну не змінюються. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорельбіном.

При комбінованому застосуванні алкалоїдів барвінку і мітоміцину С може зростати ризик розвитку бронхоспазму.

Унаслідок підвищеного ризику розвитку тромботичних подій при онкологічних захворюваннях хворим часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу інтраіндивідуальну варіабельність коагуляційного статусу з перебігом хвороби, а також потенційну можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами і антинеопластичними препаратами, необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

У період лікування вінорельбіном протипоказане застосування вакцини від жовтої пропасниці через потенційний ризик розвитку летальної системної вакцинної хвороби. Не рекомендується вводити інші живі атенуйовані вакцини (особливо пацієнтам з імунодефіцитом унаслідок наявного захворювання) через потенційний ризик розвитку системного, можливо, летального захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, від поліомієліту).

Не рекомендується застосовувати вінорельбін у поєднанні з фенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності вінорельбіну  внаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

Не рекомендується призначати вінорельбін у поєднанні з ітраконазолом через потенційний ризик посилення нейротоксичних ефектів.

При застосуванні вінорельбіну у комбінації з циклоспорином або такролімусом слід враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Вінорельбін, можливо, підвищує захоплення клітинами метотрексату у випадку, коли препарати застосовують одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.

L-аспарагіназа може знижувати кліренс вінорельбіну у печінці, підвищуючи його токсичність.

Для зменшення проявів такої взаємодії вінорельбін слід призначати за
12-24 години до застосування L-аспарагінази.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вінорельбін є антинеопластичним засобом групи алкалоїдів барвінку. Він інгібує полімеризацію тубуліну і зв'язується переважно з мітотичними мікротрубочками. Дія на аксональні мікротрубочки спостерігається лише при високій концентрації препарату. Ефект спіралізації тубуліну при дії вінорельбіну менш виражений, ніж при дії вінкристину. Вінорельбін блокує мітоз у G2/M-фазах клітинного циклу і спричиняє загибель клітин у період інтерфази або під час мітозу.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення препарату процес зниження концентрації вінорельбіну у крові має трифазний експоненціальний характер. Період напіввиведення у термінальній фазі становить у середньому близько 40 годин.

Кліренс препарату з плазми крові дуже високий – приблизно 0,8‑1 л/год·кг. Зв'язування з білками плазми становить 50-80 %.

Вінорельбін метаболізується переважно у печінці за участі ізоферменту CYP3A4 і виводиться з жовчю (у вигляді метаболітів і незміненого вінорельбіну).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або блідо-жовтий розчин.

 

Несумісність.

Не допускається розведення препарату Онкобін лужними розчинами,  оскільки при цьому може утворюватися осад.

Онкобін не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному інфузійному флаконі.

Розводити Онкобін можна лише розчинами, зазначеними у розділі «Спосіб застосування та дози».

 

Термін придатності.

Лікарський препарат в оригінальній упаковці: 3 роки.

Препарат після першого відкриття упаковки  необхідно використати негайно.

Приготований розчин  для інфузій:  з мікробіологічної точки зору розчин для інфузій слід вводити одразу ж після приготування. Якщо розчин не використали негайно, за тривалістю і умовами його зберігання має стежити медичний персонал. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8 °C, якщо тільки розчин не готували у контрольованих і атестованих асептичних умовах.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі 2-8 °C.

Не заморожувати.

 

Упаковка.

По 1 мл (10 мг)  або по 5 мл (50 мг) у флаконі з безбарвного скла  класу I з гумовою пробкою, обтиснутою алюмінієвим ковпачком  з кольоровим поліпропіленовим диском. По 1 флакону у пачці з картону.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник. Ципла Лтд, Індія/CIPLA Ltd, India.